air

1. n

1) повітря; повітряний простір

2) атмосфера

3) літак, авіація

4) повітряний потік; повітряна пробка (у гідросистемі, паливній системі тощо)

2. v

1) випромінювати радіосигнал

2) вести радіопередавання

3. a

1) повітряний, авіаційний, льотний

2) той, що спускається з повітря

3) вентиляційний

4) пневматичний

◊

to be in the air — 1) перебувати у повітрі; 2) військ. бути незахищеним із флангів

to bleed air — стравлювати [випускати] повітряну пробку (з системи)

to bleed off air — перепускати повітря (з компресора)

to bring to rest air — загальмовувати [загальмувати] повітряний потік

to determine air in the system — визначати наявність [присутність] повітряної пробки у системі

to discharge air overboard — відводити повітря в атмосферу

to entrap air — захоплювати повітря

to go by air — летіти літаком

to go on air — передавати по радіо; виходити в ефір

to pollute the air — забруднювати атмосферу

to release air — стравлювати тиск повітря

to tap air from the compressor — відбирати повітря з компресора

to vent air — дренажувати

•

- actuating air

- ambient air - ascending air - auxiliary air - bleed air - boundary-layer air - breather air - cold air - combustion air - compressed air - compressor-bleed air - conditioned air - contaminated air - damp air - dead air - down-going cold air - draw-in air - entrained air - entrapped air - excess air - exhaust air - free air - ground air - inducted air - intake air - light air - main air - makeup air - mixing air - normal air - open air - outdoor air - pollutant-loaded air - polar air - polluted air - primary air - ram air - rarefied air - rough air - secondary air - stable air - standard air - still air - stoichiometric air - suction air - surface air - tank air - theoretical air - thin air - turbulent air - undisturbed air - upper air - used air